Дніпропетровський обласний
Перинатальний центр

ми радi, що Ви з нами !

ЩЕ РАЗ ПРО МЗП

Alex 13 Тра 2018

0

Кожна подія має свою історію. У 1815 році на острові Сумбава (Індонезія) відбулося виверження вулкану Тамбора. Вона було таким потужним, що хмара попелу на три дні затулила сонце. Далі вона повільно розповсюдилася над Європою та Північною Америкою. 1816 р. прозвали в Європі «рік без літа» – через аномально сильні морози та холоди, які тривали не лише взимку, а й навесні, а подекуди навіть влітку. Врожаю не було, люди їли щурів, котів і траву. 13-річний Юстус фон Лібіх у містечку Дармштадт (Німеччина) допомагав батькові у майстерні, змішував фарби та лаки.

Голод прийшовся на його підлітковий вік, і він почав міркувати, як надалі не допустити голоду. Він став видатним хіміком і винайшов розчинну молочну суміш для немовлят, яка отримала назву «порошок Лібіха». Вона складалася з висушеного коров’ячого молока, пшеничного та ячмінного борошна і гідрокарбонату калію. «Порошок Лібіха» почали продавати в 1865 р., і він став таким чином першим комерційним замінником грудного молока, зробленим на основі наукових досліджень.

Суміш Лібіха з’явилась дуже вчасно, бо в ту пору кожні соті пологи закінчувалися смертю породіллі та лише дві третини немовлят, позбавлених грудного молока, доживали до свого першого року. Забезпечені батьки наймали годувальниць, бідні давали дитині «куклу». Жінки, які не могли годувати, з радістю сприйняли появу суміші, а для жінок, які змушені були вийти на роботу невдовзі після пологів, це був подарунок від бога.

У Лібіха швидко з’явились послідовники, яким бракувало його ретельності, і в 90і роки ХІХ сторіччя суміші, що не відповідали жодним науковим підходам, заполонили публічний простір. Але діти, які вживали ці суміші, частіше потерпали на цингу та рахіт порівняно з дітьми, які одержували ГМ.

Взагалі-то у ХІХ сторіччі майже всі немовлята вигодовувалися грудьми, незалежно від того, чи народилися вони в Європі або в Азії, африці, Північній Америці, в багатій чи бідній родині, в місті чи в селі. Одначе збагачення одних країн і зубожіння інших почало приводити до того, що розповсюдження грудного вигодовування стало скорочуватися тривожними темпами. Попри знання про чудові якості і властивості ГМ рівень ГВ продовжував скорочуватися в усіх регіонах світу. Основних причин було дві: розробка сумішів, їх продаж та реклама, а також існуюча на той час система медицини. Тогочасні лікарі здебільшого не розуміли процес лактації, особливо годування за вимогою, і правильне прикладання до грудей. Вони сповідували окреме перебування матері та дитини, скорочення частоти так тривалості годування, постійне миття сосків, годування замінниками до появи у матері власного молока.

На допомогу виробникам сумішів прийшов надлишок свіжого коров’ячого молока та згущене молоко. В 1867 р. Генрі Нестле, який до того часу продавав гірчицю, зерно та керосинові лампи, змішав термічно оброблену муку та згущене молоко. Це була суміш для дитячого харчування. Він сказав: «Моє відкриття має велике майбутнє, тому що в світі немає продуктів, які можуть зрівнятися з моєю порошковою сумішшю». І вже в 1873 р. компанія «Нестле» продавала щорічно 500 тис. коробок своєї дитячої суміші по всій Європі, Америці, Австралії, Аргентині, Мексиці – не дивлячись на те, що на фоні індустріалізації та урбанізації з ростом розповсюдження штучного вигодовування підвищувався і рівень дитячої смертності.

Після Другої Світової війни знизилась народжуваність в економічно розвинутих країнах, і компанії-виробники ЗГМ почали шукати нові ринки збуту своєї продукції

В колоніях ще не було достатньо питної води. Компанії, що продавали коров’яче молоко, рекламували, продавали та роздавали безкоштовно це молоко як ЗГМ у клініках, часто для того, щоб жінки відвідували ці заклади.

Разом із ростом попиту на ЗГМ стала розвиватися і «пляшечкова культура». Із пляшечок годували спочатку в родинах заможних колоністів. Чоловіки заможного колоніального населення часто одержували освіту в Європі або в Північній Америці і привезли звідти моду на таке годування. Воно стало асоціюватися з владою та багатством. Якщо на Заході для того, щоб почалася пляшечкова епопея, знадобилося 50 років, то в колоніях це відбулося значно швидше. Наприклад, в Мексиці в 1960 р. практично 100% малюків годувалися ГМ до 6 місяців, а в 1970му році – лише 10%. Компанії постійно міняли склад сумішів, прагнучі максимально наблизити їх до грудного молока, обійти конкурентів в технологічному плані або в плані економії на найбільш дорогих інгредієнтах.

Компанії-виробники використовували і використовують радіо, телебачення, гучномовці на авто, пресу, рекламні щити і медичних працівників, а також розповсюджують безкоштовні зразки, рекламні буклети, брошури та книги. Це й не дивно, тому що за останні роки щорічний обсяг продажів наближається до 45 млрд. доларів, і за прогнозами до 2019 року зросте до 70 млрд. доларів.

З року випуску першої суміші Лібіха пройшло вже 153 роки, але боротьба за ГВ триває, тому що діти на штучному вигодовуванні продовжують хворіти і помирати. Нескінченним був потік ручок, блокнотів, зошитів, медичних халатів, маркерів, парасольок, годинників, зеркал з логотипами фірм-виробників ЗГМ. Проблема сягнула піку в 1974 р., коли громадська організація «War on Want» опублікувала брошуру «Вбивця дітей» – про те, як компанія «Нестле» рекламує та продає дитяче харчування в Африці. Компанія стикнулася з бойкотами, які тривали ще багато років. Відповіддю світової медичної спільноти, громадських організацій («Ла Лече Ліга», Всесвітній союз дій за грудне вигодування – «ВАБА», «ИБФАН-груп», Ініціатива ВООЗ/ЮНІСЕФ «Лікарня, доброзичлива до дитини» та багатьох інших) стала публікація першого варіанту «Міжнародного зведення правил маркетингу замінників грудного молока» в 1981р. Наступним кроком підтримки права немовлят на вживання грудного молока стало те, що в листопаді 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини.

Яка ж ситуація з виконанням МЗП у світі на сьогодні?

Згідно доповіді ВООЗ/ЮНІСЕФ від 2016 року:

  1. Була проведена аналітична оцінка стану дотримання МЗП в 194 країнах.
  2. Із них в 135 країнах було введено в дію хоч які-небудь правові заходи стосовно виконання МЗП (в 2011 р. таких країн було 103).
  3. Разом з тим тільки 39 країн мають закони, в яких закріплені всі положення Кодексу правил. В 2011 р. таких країн було 37.
  4. Загалом більш забезпечені країни відстають від менш забезпечених.

Найбільший відсоток країн, які мають найбільш повне законодавство щодо Кодексу правил зазначається в регіоні ВООЗ для країн Південно-Східної Азії (36% – 4 із 11 країн). Наступний регіон – Африка (30% – 14 із 47 країн). Далі ідуть:

  • регіон Східного Середземномор’я (29% – 6 із 21 країни);
  • регіон Америки (23% – 8 із 35 країн);
  • регіон Західної частини Тихого океану (15% – 4 із 27 країн);
  • Європейський регіон (6% – 3 із 53 країн).

У останні роки Вірменія, Ботсвана, В’єтнам, Камбоджа посилили свої закони або системи моніторингу існуючих законів з виконання Кодексу правил. Україна підтримує положення МЗП, але законів для забезпечення його виконання не має.

Серед країн, які мають хоч які-небудь закони для регулювання МЗП в глобальних масштабах:

  • трохи більше половини в достатній мірі забороняють рекламу і стимулювання продажу замінників;
  • менше половини забороняють поставки в медзаклади безкоштовних або дешевих замінників ГМ;
  • трохи більше половини забороняють дарувати медпрацівникам або членам їх родин замінники ГМ;
  • діапазон продуктів, до яких застосовується законодавство, обмежений;
  • закони багатьох країн охоплюють дитячі суміші першого та другого рівня, але тільки в одній третині країн Кодексом охоплені продукти для дітей першого року життя і більше;
  • менше половини країн забороняють розміщення на продуктах для дітей першого року життя і більше повідомлення про їх харчову цінність та користь для здоров’я дитини.

Слід зазначити, що моніторинг – це найважливіший інструмент для виявлення порушень у дотриманні МЗП і передачі одержаної інформації компетентним органам для виправлення виявлених недоліків. На жаль, такий механізм моніторингу існує лише в 32 країнах, при цьому лише в декількох із них він працює в повному обсязі, і тільки в 6 країнах на моніторинг виконання Кодексу виділяється цільове фінансування.

Так що ж може зробити країна для реальної підтримки грудного вигодовування і обмеження штучного? Медична та громадська спільнота надають дуже багато пропозицій щодо вирішення цього питання. Ось декілька з них:

  1. Продавати суміші за рецептом лікаря.
  2. Ввести оподаткування батьків, розмістивши на упаковках із сумішами попереджувальний напис «Оподатковується!». Удар по гаманцю батьків буде швидшим, ніж по здоров’ю дитини. Чужі дядьки випускають суміші – але батьки купують їх, готують і годують дитину замінником грудного молока. Батьки не будуть самостійно призначати дитині суміші, а ті, кому замінники дійсно потрібні, будуть одержувати їх за рецептом лікаря.
  3. Нагороджувати жінок за грудне вигодовування. ГВ – це зовсім не просто. Так, воно безкоштовне, але це не означає, що мамі воно зовсім нічого не коштує. Тому можно розробити систему, як нагороджувати матерів за їх схильність до грудного вигодовування.
  4. Націоналізувати виробництво сумішів і віддати його під контроль держави.

Неналежні форми поширення та збуту замінників грудного молока ще й на сьогодні продовжують підривати зусилля, спрямовані на підвищення показників та на тривалість грудного вигодовування в усьому світі. Згідно новим науковим даним, підвищення показників ГВ до рівня, близького до 100%, могло б дозволити рятувати життя більше ніж 820 тисячам дітей у віці до 5 років і 20 тисячам жінок на рік. Крім того, якби кожна дитина грудного віку знаходилася на ГВ щонайменше у перші 6 місяців життя, пов’язане з цим підвищення розумових здібностей дитини могло б принести додатково в глобальну економіку 300 млрд. доларів на рік. Це в кілька разів більше, ніж вартість світового ринку дитячих молочних сумішів.

Підвищення показників грудного вигодовування дозволило б суттєвим чином скоротити витрати сімей і держав на лікування дітей від таких хвороб, як пневмонія, діарея і астма.

Зав. відділенням оперативної гінекологіїик
з малоінвазівними технологіями

Пузій О.М.

Схожі категорії:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

scrollToTop